Напередодні 20 лютого – героїчної і скорботної дати – Дня Героїв Небесної Сотні, День скорботи, день святої народної пам’яті.

Події, з часу яких минуло п’ять років, назавжди вкарбувалися в історії України, в серце кожного українця. Герої, котрі віддали своє життя за краще майбутнє нашої країни, допомогли усвідомити багатьом людям що таке патріотизм і те, що за себе і свою державу потрібно боротися, бо вона того варта. Під час революційних подій громадяни України активно виявили свою громадянську позицію, продемонструвавши всьому світові зразки мужності та єдності. Це був справжній вияв Свободи, справжній вияв патріотизму. Саме таким патріотом був наш студент Дмитрій Олексійович Пагор. А сьогодні, 19 лютого минає п’ять років з дня загибелі патріота, Героя України, Героя Небесної  сотні, вірного сина українського народу Дмитра Пагора.

Дмитрій народився 10 квітня 1992 року у с.Хропотова, Чемеровецького району, Хмельницької області у робітничій сім’ї. Ріс люблячим сином та відповідальною дитиною.  Дмитро був веселим та енергійним хлопцем, спортсменом, грав у футбол, виступаючи за місцеву команду в його рідному селі Хропотова на першість Чемеровецького району.

З дитинства цікавився технікою, тому вирішив вступити до Подільського державного аграрно-технічного університету. Сокурсники та друзі характеризують Дмитрія як доброзичливу, товариську людину, гарного друга, який завжди був готовий прийти на допомогу, порадити та підтримати.  У Хмельницькому працював на автомобільній мийці. Друзі по роботі сказали, що на Майдан хлопець пішов через свої переконання. Загинув увечері 19 лютого 2014 в Хмельницькому біля будівлі СБУ від снайперського пострілу у голову, невдовзі помер у лікарні. «Діма закривав собою дівчину, коли лунали постріли», — розповів дядько загиблого.

* 1 грудня 2014 року при вході в Інститут механізації та електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету встановлено пам’ятний знак Дмитру Пагору.

* Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності

* Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)

Герої не вмирають, їх подвиг вічно житиме у нашій пам’яті і серцях, вони увійшли у безсмертя.